Історія кафедри біологічної та загальної хімії


Хронологічна таблиця:


1933-34 рр. На базі курсу харчової та фармацевтичної хімії Вінницького фармацевтичного технікуму створено кафедри біологічної та загальної хімії Вінницького медичного інституту

Кафедру біохімії очолювали

1933-1936 рр. проф. Я.К.Морейніс
1936-1945 рр. проф. А.А.Крамер, проф. Д.С.Воронцов, проф. П.М.Сєрков
1945-1971 рр. доц. І.С.Ройзман
1971-1973 рр. доц. Я.І.Карбач
1973-1974 рр. доц. Л.М.Полосін
1974-1991 рр проф. М.Б.Луцюк

Кафедру загальної хімії очолювали

1933-1937 рр. проф. Л.К.Морейніс
1937-1941рр доц. Б.І. Сойбельман
1944 р. проф. С.М. Чумаков
1945 р. доц. С.Є. Буркат.
1946-1975 рр. доц. О.Д. Деспіллер
1975-1991 рр. доц. О.К.Багрій

У 1991 р. відбулося об'єднання кафедр загальної хімії та кафедри біологічної хімії

Об’єднану кафедру біологічної та загальної хімії очолювали

1991- 2001 рр проф. М.Б.Луцюк
2001-2009 рр проф. О.О.Пентюк
2009-2011 проф. М.Б.Луцюк
З 2011 р. д.м.н., доц. Н.В. Заічко

Найвидатніші постаті в історії кафедри


Л.К.Морейніс

Лев Костянтинович Морейніс – хімік-фармацевт, професор. Навчався в Київському університеті, був у партії соціалістів-революціонерів (есерів), спочатку російської, з 1917 року - в українській. У 1917 році був кандидатом у київську міську думу і до Всеросійських Установчих зборів по подільському виборчому округу від Української партії соціалістів-революціонерів. Листувався з видатними діячами Народної волі, у тому числі з Вірою Фігнер, Н. А. Морозовим. З 1922 року був першим завідувачем кафедри фармацевтичної хімії у вінницькому фармацевтичному технікумі і одночасно професором агробіологічного відділення Вінницького педагогічного інституту. У 1920-і роки був науковим співробітником Кабінету вивчення Поділля.

У 1933 році став одним із засновників Вінницького медичного інституту (спочатку фармацевтичного), першим завідувачем кафедри хімії та фармакології (1933-1937). Його брат, Яків Костянтинович Морейніс, був першим завідувачем кафедри біохімії там же (1933-1936).

Л. К. Морейніс - автор монографії «Етерові Олії: До питання про організацію виробництва у Вінниці етеровіх олій» (ефірні олії: організація виробництва ефірних масел, Вінниця: Друкарня ім. Леніна, 1929), перевидавався підручника «Основи фармацевтичної хемії» (Основи фармацевтичної хімії, 2-е видання - Київ, 1934; третє видання - Дніпропетровськ, 1937). Помер у жовтні 1937 року у Вінниці.

Дочка - Наталія Львівна Морейніс, працювала журналісткою в обласній газеті «Більшовіцька правда». Онук - соціолог Юрій Олександрович Левада.


О.Д. Деспіллер

Деспіллер Олександр Дмитрович – доцент, к.х.н. Згодом, у 1974 р. в Іркутському університеті захистив докторську дисертацію на тему «Гидрохимические методы выявления процессов, участвовавших в формировании химического состава природных и промышленных вод». Відомий гідрохімік, проте його наукова діяльність відзначалась різноманітністю. Ще в 1949 р. О.Д.Деспіллер отримав патент (№ 74036) на гальванічний елемент, також розробив аналітичний метод дослідження хімічних речовин військового призначення, вивчав процеси формування вод курорту "Хмільник", річки Аму-Дар'ї, озера Балхаш. Про його широкий науковий кругозір свідчать такі наукові праці : "Нові методи визначення рН", "До питання формування содових вод у деяких районах Наддніпров'я", "Нові методи отримання добрив" та багато інших. Під час ліквідації аварії на ЧАЕС О.Д.Деспіллер вніс в урядову комісію цінні пропозиції з питань хімічної дезактивації радіоактивних викидів.

О.Д.Деспіллер був всебічно обдарованою людиною. Його лекції відзначались глибиною наукової думки, широким діапазоном знань з багатьох дисциплін та доступністю викладання. Вільно володів українською, російською, французькою, англійською та німецькою мовами. Добре знався на поезії. Писав чудові вірші, гарно малював, любив музику, вільно, без нот, виконував на фортепіано твори Баха, Бетховена, Дебюссі, інших композиторів. По лінії матері О.Д. Деспіллер - правнук адмірала Й. М. Дерібаса, на честь якого названа головна вулиця Одеси.


М.Б.Луцюк

Луцюк Микола Борисович - доктор медичних наук, професор. Народився 28 березня 1931 року в м.Житомирі в сім'ї вчителів. В 1948 році закінчив середню школу в м.Клевань Рівненської області, а у 1954 році закінчив лікувальний факультет Львівського медичного інституту. З 1954 по 1958 рік працював лікарем та головним лікарем району Північно-Казахстанської області Казахстану. В 1961 році закінчив аспірантуру при Львівському медичному інституті, а в 1962 захистив кандидатську дисертацію на тему: "Вплив вітаміну А на морфологію щитоподібної залози і вміст в ній йоду". З 1963 по 1974 рік працював в Курському державному медичному інституті (РСФСР) до 1970 року на посаді доцента кафедри біохімії, а з 1970 по 1974 - на посаді завідувача кафедри органічної хімії. В 1971 році захистив докторську дисертацію на тему: "Взаємозв'язок вітамінів С, фолієвої кислоти, В6 і В12 з імунобіологічною реактивністю організму".

В 1986 р. на кафедрі під керівництвом проф. М.Б.Луцюка розпочалась робота по розробці нового поколінна сорбентів медичного призначення. З урахуванням великого практичного значення роботи рішенням Президії АН УРСР № 387 від 20.09.88 при кафедрі відкрито сумісну лабораторію ВМІ та Інституту хімії поверхні АН УРСР по розробці і вивченню фізико-хімічних і медико-біологічних властивостей нових сорбентів. Результатом роботи лабораторії по створенню сорбентів нового покоління стало затвердження в 1993 році препарата "ПОЛІСОРБ", призначений для лікування гнійних ран, інших гнійно-запальних процесів та для зупинки паренхіматозних кровотеч. У лютому 1994 р. затверджено ще один препарат, - ентеросорбент "Полісорб МП", що виявився ефективним при лікуванні гострих шлунково-кишкових інфекцій, діарей іншого генезу, вірусного гепатиту, ендотоксикозів разної етиології.

З 1974 по 2001 роки працював на посаді завідувача кафедри біохімії, а з 2001 року і по цей час - на посаді професора кафедри біохімії та загальної хімії.


О.О.Пентюк

Пентюк Олександр Олексійович (1949-2009) - доктор медичних наук, професор. Народився 1 липня 1949 року в с. Юльямпіль Шаргородського району Вінницької області в сім'ї вчителів. Навчався в Ободівській середній школі Тростянецького району з 1956 по 1964 рік. З 1964 по 1968 рік навчався у Гайсинському медичному училищі. В 1968 році поступив у Вінницький медичний інститут, який закінчив в 1974 році з відзнакою. З 1974 по 1984 роки працював молодшим, а потім старшим науковим співробітником біохімічної лабораторії Вінницького філіалу Дніпропетровського інституту експертизи та відновлення працездатності. Під керівництвом проф. М.Н.Самойлова виконав, а в 1980 році захистив кандидатську дисертацію "Про механізм дії солей літію на енергетичний обмін".

З 1984 року старший викладач кафедри біохімії Вінницького медичного інституту, а з 1988 року доцент цієї кафедри. Під керівництвом член-кор. проф. Б.І.Любімова та М.Б.Луцюка виконав і в 1990 році захистив докторську дисертацію на тему "Вітамінна та коферментна регуляція біотрансформації, фармакологічного ефекту та токсичності лікарських речовин". В 1991 році був обраний професором кафедри біохімії Вінницького медичного інституту. Одночасно з 1990 року очолював спільну лабораторію Інституту хімії поверхні НАН України та Вінницького медичного інституту, в якій досліджувались медико-біологічні властивості високодисперсних кремнеземів, технології їх застосування та виготовлення. Автор ідеї та науковий керівник розробок та доклінічних випробувань препаратів другого і третього покоління на основі ВДК: препарати Силоглюкан, Фітосилард, Лізосил, Лізетокс, Флотоксан та інші.

Автор більше 300 друкованих праць та 35 авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Дійсний член Академії технологічних наук України. Під керівництвом та консультативною допомогою проф. Пентюка О.О. було захищено 35 кандидатських та 6 докторських дисертацій.


Н.В.Заічко

Заічко Наталія Валентинівна (1969 р.н.) - доктор медичних наук, доцент. Після закінчення Вінницького медичного інституту (1992) навчалась в клінічній ординатурі (1992-1994) на кафедрі факультетської терапії, потім працювала гастроентерологом, лікарем приймального відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М.І. Пирогова. У 2001-2004 р.р. працювала науковим співробітником, потім старшим науковим співробітником, а з 2004 р. - завідувачем відділу біохімічних досліджень НДІ реабілітації інвалідів ВНМУ ім. М.І. Пирогова. З 2002 р. працювала асистентом, а з 2011 р. – доцентом кафедри біологічної та загальної хімії ВНМУ ім. М.І. Пирогова за сумісництвом. За час роботи в університеті виконала і захистила кандидатську дисертацію (2004), а потім докторську дисертацію (2011) на тему «Біохімічні аспекти формування тромбофілій, асоційованих з порушеннями обміну гомоцистеїну та цистеїну» за спеціальністю 14.01.32 - медична біохімія. У червні 2011 р. призначена завідувачем кафедри біологічної та загальної хімії. Заічко Н.В. є автором понад 120 наукових праць, 20 патентів.